Вигадує тут -
Роздроблене щастя збирає.
А я дрібочу комусь у листі
Хоч кілька рядків,
Бо так маю…
Розмежене поле,
Сантиметрів рти
Стріла не доходить до серця.
Так хочеш? Убий.
Словами. Вони
В сто тисяч разів болячіші.
Відсутність жалю?
Це не новина
Це щось вже буденне,
Зразкове…
Я не помилюсь коли скажу :
Люблю. А може
Помилка вже давня?
Розмежене поле
Тут сотні калік
Вони всі сліпі та глухі.
І я тут без тебе
Теж є серед них.
Звикаю до цього поволі.