Нет не малейшего желания присутствовать на допросе. Тем более на собственном допросе.
О, мой блуждающий Муз неужели ты возвратился?


Я відчуваю, що поруч є ти
Хоч підсвідомо тебе оминала.
Вже розумію, що далі не йти
Без того, що начебто я і не мала.
Знову душа моя хоче туди,
Де ти стрічаєш свої сходи сонця.
Мало. Замало мені висоти!
Стріти б мені в своїх снах дві весни.
Знаєш, я вірила словам твоїм
І сподівалася я на розраду.
Та чи приніс мені янгол краси
В серце, що осіннь украла безкарно?


@темы: Творческие подвиги, Из жизни кошачьей, Капризный муз, Лирика