Нет не малейшего желания присутствовать на допросе. Тем более на собственном допросе.
Нас оточуютьдиваки
Вони всюди.
І ми є серед них
Бо ми люди.
Видається мені це все смішним
Але страшно ставати торішнім.
Я писала листи у минуле,
Але відповідь не прийшла.
І здалося мені що забула,
Виявляється все не так.
Нас оточують дивні люди,
Вони вірять у щось пусте.
Хтось сказав : «Кінець світу буде»
Я скажу : «Нісенітниця це»
Ми помремо щасливі як будем,
Доживем коли аж до ста літ.
І писати тоді все ще будем
Одне одному миле «Привіт!»
Ми помремо у зимну погоду.
Коли ранок малює на склі
Ледь помітну свою дивну вроду
Ту що зникне за кілька хвилин.
Ти далеко від мене лиш будеш –
Це вже прикро. Душа аж болить
Ніби й близькі, але чужі люди.
А тому що не сміли любить.

@музыка: Comtine d'un Autre Ete - L'apres Midi

@настроение: усталллааа...

@темы: Творческие подвиги, Из жизни кошачьей, Капризный муз, Лирика